Історія про жінку-легенду, яка створила і популяризувала термін Specialty coffee
Ерна Натсен (Erna Knutsen, 1921–2018 рр.) — легендарна постать у світовій кавовій спільноті, не випадково її називають королевою спешелті кави. Саме Ерна була ідеологом цього руху і першою жінкою, якій дозволили підійти до капінгового столу. Вона не була світовою знаменитістю в глобальному сенсі, але її популярність серед захоплених кавою людей була неймовірною.
Любов до кави з дитинства
Ерна народилася у 1921 році в місті Буде (Bodø), за полярним колом у Норвегії. У 1926 році, щоб уникнути економічного спаду в Північній Європі, вся сім’я переїхала до Нью-Йорка і занурилася у вир Великої економічної депресії…
Дитинство Ерни пройшло у Брукліні та Квінсі. До переїзду в Америку вона ніколи не пробувала яблук і не бачила кетчупу. Сім’я жила у багатоквартирному будинку серед італійських іммігрантів. Аромати, що розносилися з сусідніх квартир, були чудовими, і Ерна буквально закохалася в італійську кухню. Іноді вона жартома кокетувала, мовляв, саме тому всі троє її чоловіків були італійцями.
Ще один аромат, який Ерна згадувала з дитинства, це запах свіжозмеленої кави. Попри бідність, її мати завжди купувала хорошу каву, адже вони звикли пити її в Норвегії. Щоранку вона молола зерно на ручному млинку, щоб напоїти чоловіка перед тим, як той йшов на роботу. Батько Ерни працював теслярем на корабельних верфях, і його робочий день починався о 5-й годині ранку.
«Коли ми жили в Норвегії, мама сама обсмажувала каву в духовці. Коли ми переїхали до Нью-Йорка, вона купувала свіжообсмажене зерно раз на тиждень у високого красивого чоловіка у великому циліндрі, який сам доставляв його до нашого дому. Цей чоловік був дідусем Девіда Даллеса, у нього досі є власна невелика обсмажувальна компанія в Нью-Йорку», — розповідала Ерна в інтерв’ю 1994 року Кевіну Сіннотту для Tea & Coffee Trade Journal.
У 18 років Ерна вийшла заміж. За її словами, у ті дні це був єдиний спосіб вирватися з батьківського дому і почати власне життя. Вона не закінчила середню школу, але вміла друкувати і стенографувати. Наступного ж дня після весілля Ерна влаштувалася на свою першу роботу в банк і протягом 30 років обіймала посаду секретаря у низці компаній. Їй подобалося друкувати і стенографувати, але було абсолютно нецікаво розшифровувати записи з диктофона. І вона буквально ненавиділа, як зневажливо ставляться до жінок на робочому місці.
Фемінізм і кава
У 1950-х роках Ерна переїхала до Сан-Франциско і кілька років працювала секретарем у юридичній фірмі, а потім перейшла на роботу в American Molasses Company, де була секретарем віце-президента компанії з напрямку «кава». Робота їй подобалася, але при цьому вона була абсолютно заінтригована професійною дегустацією кави.
У 1968 році Ерна влаштувалася секретарем до Берта Фулмера (із «Coffee Fulmers») в BC Irland — ця кавова брокерська контора в Сан-Франциско була заснована у 1885 році та займалася продажем зерна великим обсмажчикам. Спочатку вони імпортували спеції, насіння, тапіоку, арахіс, трави, рис та товари східного походження, а згодом і каву.
Посада Ерни звучала як «помічник керівника», але її навички виходили за межі цього визначення. Однією з обов’язків Ерни було ведення книги обліку зерна, що надходило та залишало склад. Згодом Ерна зрозуміла, що невеликі партії кави, які залишаються після заповнення контейнера, можна продавати маленьким обсмажчикам. Але трейдери не були зацікавлені у продажу кави невеликими партіями. І по суті, Ерна знайшла нову нішу для продажів, почавши працювати з малими обсмажчиками, яких ставало дедалі більше.
Щоб краще розуміти продукт, з яким вона працює, Ерні потрібно було повністю зануритися у світ кави, вивчити виробництво в різних країнах, зрозуміти процес обсмажування, щоденно дегустувати і набратися смакового досвіду. На жаль, усі зусилля Ерни були марними. На той час чоловіки не дозволяли жінкам наближатися до капінгових столів. Вони навіть не дозволяли їй спостерігати, як обсмажується кава. Багато чоловіків у компанії були налаштовані досить агресивно і не стримувалися в грубих лайках, виражаючи свій протест.
Ерна взаємодіяла з усіма, хто продавав каву їхній компанії. Одного разу вона запитала одного з таких продавців: «Що нового в каві?». Чоловік відповів, що у нього є щось під назвою Суматра Манделінг, цілий пакет знаходиться в машині, і він відправляється до Нью-Йорка, щоб продати його. Ерна вмовила його принести пакет і відсипати трохи, щоб одразу обсмажити та спробувати. При цьому чоловіки все одно не пустили її спостерігати за обсмажуванням і в кімнату для капінгу, вона чекала в невеликому кабінеті, поки їй принесуть чашку. Кава виявилася чудовою, і вона сказала своєму босу, що зможе продати весь контейнер за місяць… І зробила це. Суматра Манделінг залишалася одним з її найулюбленіших сортів кави на все життя.
Ерна була наполегливою, а Фулмер не поділяв упереджень інших людей в офісі. Тому через три роки після знайомства із Суматрою Манделінг, скляні двері кімнати для капінгу були розкриті, і Ерна отримала місце за спільним капінговим столом, а потім і в кімнаті для обсмажування кави. Це був величезний прорив. На момент інтерв’ю (1994 р.) вона була єдиною жінкою в галузі, яка володіла власною компанією.
У 1973 році, коли Ерна зайняла своє місце за капінговим столом, споживання кави в Америці досягло свого піка. Американці пили майже стільки ж розчинної кави, скільки зернової, оскільки смак однієї й іншої був практично однаковим. По всій країні малі обсмажчиками визнали, що любителі кави зацікавлені у вищій якості продукту і готові платити за нього більше, але знайти й купити таку каву вони не можуть, тому що більшість компаній-постачальників працюють лише з великими обсмажчиками. Ерна Натсен вирішила цю проблему.
Зараз продавати каву невеликим обсмажчикам — цілком звичайна справа, але 50 років тому для великих постачальників зеленої кави ця ідея була абсолютно не очевидною й навіть смішною, а дрібних обсмажчиків вважали дурнями та невдахами.
Поступово компетенція Ерни в капінгах зростала, як і її репутація серед невеликих обсмажчиків. У 1974 році вона дала інтерв’ю журналу «Tea & Coffee Trade Journal», в якому вперше застосувала термін specialty coffee для позначення зерна, поставками та продажем якого займалася.
У 1975 році вона заявила, що придбає всю компанію BC Irland протягом наступних 10 років і звільнить усіх чоловіків. У 1985 році, коли BC Irland відзначала своє 100-річчя, Ерна здійснила задумане і перейменувала компанію на Knutsen Coffee, LTD. За три роки до цієї радісної події вона сиділа на підлозі в готелі в Сан-Франциско з групою обсмажчиків («її» обсмажчиків) і обговорювала створення кавової асоціації (прообраз Асоціації спешелті кави). Одна з небагатьох речей, про які домовилася група, полягала в тому, що слово «specialty» буде фігурувати в назві.
Ще одна особливість Ерни Натсен: вона завжди тримала слово. Вона не вигадала поїздки до країн вирощування кави, але була серед тих імпортерів, які рано зрозуміли, що в роботі зі спешелті кавою потрібно спілкуватися з фермерами, це вкрай необхідно, щоб купувати унікальну каву високої якості. «Те, як я веду справи, дуже особисте», — казала вона. Їй хотілося дивитися в очі фермерам, так само як вона дивилася в очі своїм клієнтам, коли брала на себе зобов’язання. Такі взаємини з фермерами стали відмінною рисою угод із продажу спешелті кави. З’явилася можливість сказати, що я не тільки спробувала каву, я була на фермі, де цю каву вирощували. До появи спешелті імпортери їздили в країни вирощування, щоб відвідувати банки та брокерів, але не кавові ферми.
Ерна щедро ділилася своїм часом, знаннями та розумінням усього, що відбувалося. За багато років до того, як Асоціація спешелті кави найняла свого першого працівника, Ерна була неофіційним спікером індустрії та спілкувалася з журналістами про нову моду на спешелті каву. Вона була своєрідним гидким каченям, людиною, не схожою на всіх інших. Там, де багато хто зазнав би невдачі, вона знайшла свою справу та покликання. Вона зовсім не соромилася бути в центрі уваги і з радістю могла затягнути в цей центр кого завгодно, щоб поділитися ним. Дивовижно, але Ерна могла знайти смішні моменти в найнеочікуванішій ситуації. За спогадами колег, її сміх нагадував квохтання, але був настільки щирим, що вона виглядала абсолютно чарівною.
Стів Уік згадує одну зі спільних капінг-сесій у рамках Cup Of Excellence у Нікарагуа в 2006 році: «Під час обговорення після однієї з капінг-сесій Ерна поставила певному зразку значно вищі бали, ніж решта журі, коли її запитали, чому їй так сподобалася саме ця кава, вона одягла окуляри для читання, кілька секунд переглядала свій оціночний лист, потім підняла очі й відповіла: „О… так я ж сплю з фермером!“».
Ерна завжди з гордістю казала, що своїм успіхом завдячує вмінню посміхатися в будь-якій ситуації. Її життєрадісність абсолютно щира та заразлива. Багато людей кажуть, що люблять життя, але коли про це говорить Ерна, ти розумієш, що це правда. Я не впевнена, що довге життя передбачає якісь перспективи, але життя, яке прожила Ерна, безумовно, повинно. Довголіття було в неї в крові. Батько Ерни помер всього за три місяці до свого 100-річчя, тому коли у 2014 році інтерв’юер запитав, чи готова вона піти у відставку, вона відповіла єдиним можливим для неї способом, і в цій відповіді була вся Ерна: «Ні-ні. Мені всього 93…».
Ерна двічі отримувала нагороду за видатні досягнення від Асоціації спешелті кави, у віці 73 і 93 років. Такі події трапляються вкрай рідко й відбуваються тільки з винятковими людьми, діяльність яких абсолютно перевершила всі очікування. Вона відіграла життєво важливу роль у створенні організації. Довголіття було в дусі Ерни, і завдяки йому вдалося започаткувати новий етап в індустрії кави.
Найважливіше
Термін specialty coffee прижився, але визнання Ерна отримала не лише за нього, а й за відкриття нових можливостей для жінок у світі кави. І, безсумнівно, найбільшою заслугою Ерни була її готовність працювати з маленькими обсмажчиками (small traders). Вона зрозуміла, що невеликі ообсмажчики працюють за абсолютно іншою бізнес-моделлю і готові платити більше за каву високої якості.
В одному з інтерв’ю Ерна сказала: «Ось мої гасла — пийте хорошу каву та будьте чесними». Вона померла у червні 2018 року у віці 96 років і давно минула рубіж, після якого вже не запитують про причини смерті. Ерна прожила досить довго, і її другим життям була кава. Протягом усього життя вона несли заразливу радість і незмінне бажання отримувати від життя задоволення.