Руанда – земля тисячі пагорбів, найбільш густонаселена країна Африки з високим рівнем бідності. Кавова індустрія тут пройшла довгий шлях: від ягід низької якості до зерна з оцінкою понад 90 балів за шкалою SCA. Поміж цим країна пережила боротьбу за незалежність, світову кризу падіння цін на зерно, громадянські війни та геноцид.
Спешелті кава в Руанді стала джерелом змін, яке допомагає налагоджувати економічну ситуацію в країні.
Як розвивалася кавова індустрія в Руанді
У 1916 році Бельгія захопила Руанду. Колоністи завезли в країну каву та змушували руандійців вирощувати зерно щонайменше на чверті їхніх ферм. Розміри плантацій та так були невеликими – менше одного гектара – та використовувалися для вирощування їжі.
Колоністи контролювали ціни на каву, а також вводили високі податки на експорт. Саме зерно при цьому було низької якості. Фермери дуже мало заробляли, тому в них не було стимулів для поліпшення якості кави. Крім того, у фермерів не було належної інфраструктури для обробки великої кількості кави. Після здобуття Руандою незалежності 1962 року добробут фермерів покращився, а от якість виробленої кави – ні.
У 1990-х роках, через дисбаланс між попитом та пропозицією, сталася світова криза падіння цін на каву. Якщо раніше 1 фунт кави коштував 120 центів, то під час кризи він впав до 50 центів. Це стало найбільшим падінням цін на каву за останні сто років. Криза особливо сильно позначилася на таких країнах, як Руанда, де експорт кави становить більшу частину доходу.
У 1994 році Руанда стикається зі ще одним ударом – геноцидом. На той момент 85% населення належали до народності хуту, близько 14% – до народності тутсі та близько 1% становили пігмеї тва. Історично правлячою елітою країни завжди були представники тутсі. Але коли 1962 року бельгійські колоністи покинули Руанду, вони передали владу хуту. Відтоді напруга між хуту та тутсі почала наростати, громадянські війни спалахували в 1970-ті та 1980-ті роки.
Причиною масштабної різанини стала смерть президента Жювеналя Хабіарімани 7 квітня 1994 року. Літак, у якому перебував президент, був збитий під час підльоту до Руанди. Хуту та тутсі звинувачували в тому, що сталося, одне одного, та всього за кілька годин після катастрофи літака почалися масові вбивства тутсі. Сусіди вбивали сусідів, чоловіки-хуту вбивали дружин-тутсі, а списки «неблагонадійних» осіб зачитували по радіо. Унаслідок геноциду за 100 днів було вбито близько 800 000 осіб – приблизно 13,5% населення країни.
Світова криза падіння цін на каву та геноцид завдали величезної шкоди країні та її кавовій індустрії.
Після трагедії 1994 року новому уряду Руанди потрібно було якнайшвидше відновити економіку, сільське господарство та за можливості примирити хуту та тутсі. Для цього в Руанді було створено дві організації: Partnership for Enhancing Agriculture in Rwanda through Linkages (PEARL) – партнерство з покращення сільського господарства та Sustainable Partnerships to Enhance Rural Enterprises and Agricultural Development (SPREAD) – стійке партнерство з покращення сільських підприємств та розвитку сільського господарства. Ці організації не тільки фінансували фермерів, а й навчали їх агрономії, а також системі управління якістю.
До 2000-х років у Руанді вирощували арабіку, яка за оцінками не потрапляла під категорію спешелті. Згодом уряд країни звернув увагу на те, що вирощування спешелті призвело до зниження цін на звичайну каву. При цьому ціна на спешелті була високою та досить стабільною.
У 2000 році уряд Руанди за допомогою агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та іноземних інвестицій зробив виробництво спешелті національним пріоритетом. У країні з’явилися станції з переробки кави, скоротився час від збору врожаю до обробки. Якість кави стала поліпшуватися. Крім того, індустрія створювала робочі місця та сприяла примиренню жителів Руанди, які стали разом вирощувати й обробляти зерно.
2008 року, щоб заявити про себе на світовому ринку, а також забезпечити фінансову підтримку фермерів та кооперативів, Руанда прийняла у себе конкурс Cup of Excellence та стала першою африканською країною, в якій його провели. Кооперативи представили 207 сортів кави, але відбір пройшли тільки 125 сортів. З них журі відібрали 24 найкращі сорти кави та виставили їх на міжнародному онлайн-аукціоні. Руандійська кава привабила понад 70 постачальників спешелті з 25 країн світу та досягла рекордного розміру ціни – 39,7 доларів за кілограм.
Завдяки Cup of Excellence спешелті з Руанди здобув світове визнання та дохід близько 104 321 доларів. У 2018 році Cup of Excellence знову відбувся в Руанді, у конкурсі брали участь понад 344 мийних станцій.
Спешелті індустрія в Руанді стрімко розвивається. Якщо до 2000-х у Руанді не вирощували спешелті, то 2017 року його частка склала 58% від загального обсягу виробництва кави. За прогнозами експертів, до 2020 року вона зросте до 80%.
Завдяки всебічній підтримці Руанда перетворилася на одну з тридцяти найбільших країн у світі з вирощування кави. Спешелті з Руанди користується попитом у Starbucks, Green Mountain Coffee, Intelligentsia та Counter Culture Coffee. Однак майбутнє кавової індустрії в Руанді все ще залежить від політичної стабільності та відсутності воєн у країні.
Терруар
Практично всю каву в Руанді вирощують у центральному регіоні недалеко від столиці – міста Кігалі та в західній частині країни. У східному регіоні країни знаходиться національний парк, вирощувати каву там заборонено законом.
Більшу частину кави в Руанді вирощують на висоті від 1200 до 2000 метрів над рівнем моря. Кавові дерева цвітуть у вересні та жовтні, урожай збирають із березня до липня.
Регіони, в яких вирощують каву в Руанді:
- Вірунга – північний захід Руанди, гірський регіон, висота плантацій – 1800-2000 метрів;
- Ківу – західна Руанда, озерний регіон, висота плантацій – 1700-2000 метрів;
- Кіці Ріфт – центральна Руанда, регіон Ріфт-Валлі, висота плантацій – 1900-2000 метрів;
- Мухазі – східна Руанда, озерний регіон, висота плантацій 1400-1600 метрів;
- Акагера – південно-східна Руанда, регіон дикої природи, висота плантацій 1200-1500 метрів.
Завдяки кліматичним умовам: висоті зростання, родючості ґрунту та температурі, зерна в Руанді отримують багато поживних речовин та мають м’який, солодкий, фруктовий смак.
Однак теруар Руанди складний. З одного боку, по всій країні розташовані високогірні та багаті на азот вулканічні ґрунти, що створює чудові умови для виробництва високоякісної кави. А з іншого – непередбачуваність погодних умов. В одних регіонах у сезон дощів сильні зливи спричиняють повені та зсуви, інші регіони схильні до періодів посухи.
Оскільки експорт кави – одне з основних джерел доходу для країни, економіка Руанди може сильно постраждати через зміну клімату. Уряд країни планує розширити регіони вирощування кави та розробляє заходи щодо захисту плантацій від мінливості клімату.
Труднощі
Кавова індустрія в Руанді потерпає не лише від змін клімату, а й від шкідника роду Antestia. Ці жучки поширені всього у двох країнах, що виробляють каву, у світі – Руанді та сусідній Бурунді. Вони висмоктують поживні речовини з ягід та залишають у зерні особливий фермент. При заварюванні такого зерна у кави з’являється аромат та смак сирої картоплі.
Проколи від укусів практично непомітні, тому дефект складно виявити під час збирання та сортування врожаю. Одне уражене шкідниками зерно може зіпсувати смак цілої пачки кави. Щоб боротися з цим, фермери навчаються способів виявлення «кавового жука» та використовують органічні пестициди.
Обробка
У Руанді ягоди збирають тільки вручну й обробляють переважно митим способом. Рідше застосовують натуральний спосіб обробки та хані.
На території країни розташовано понад 350 приватних та кооперативних мийних станцій. Щоб промити один кілограм ягід, потрібно близько 150 літрів води. Тому на більш просунутих станціях, як, наприклад, Мусаса, встановлено системи очищення, які проганяють одну й ту саму воду по колу.
Після обробки каву вимочують 12-36 годин, щоб залишки клейковини відокремилися від зерен. Великі важкі зерна – майбутній перший грейд, занурюються на дно, а легші зерна спливають. Так відбувається первинна обробка зерна.
Зерна після обробки збирають у мішки та переносять на довгі столи для сушіння кави. Зерна сортують вручну, присвоюють їм калібр, а потім розкладають сушитися відповідно до калібру. Вдень зерна сушаться під відкритим сонцем, а вночі їх накривають сітками та плівками.
Вологість висушеного зерна не повинна перевищувати 12-12,5%. Коли зерна досягають цього показника, їх вивантажують у мішки та відправляють на станції сухої обробки. Там зерно ще раз перевіряють та видаляють із нього сміття: листя, каміння, зелені ягоди. Потім каву сортують. Найкращі зерна дістануться імпортерам та великим компаніям, таким як Starbucks. Гірші зерна продадуть місцевим обсмажувачам, а найтемніші та нерівні підуть на виробництво розчинної кави.
На останніх етапах обробки кава потрапляє в дестонер для видалення каменів, а потім у колорсортер для сортування зерна за кольором. Потім каву завантажують у джутові мішки та переправляють у порт.
Класифікація
Каву в Руанді класифікують за розмірами зерна. Прямої залежності між розмірами зерна та його якістю немає. Різні види кавових дерев залежно від теруару характерні врожаєм ягід різного розміру.
У Руанді каві присвоюють один із трьох грейдів:
- High Grade (screen size 16) – велике зерно, розмір 0,63 см;
- Medium Grade (screen size 15) – середнє зерно, розмір 0,59 см;
- Ordinary (screen size 14 and below) – звичайне зерно, розмір 0,55 см та нижче.
Класифікація зерна за розміром потрібна для визначення профілю обсмажування. Якщо не сортувати зерно на велике та дрібне, під час обсмажування хімічні реакції відбуватимуться в різний час. Через це буде складно керувати процесом та отримувати потрібний смак.
Різновиди
Найчастіше на фермах у Руанді вирощують бурбон. Ягоди бурбона відомі глибоким шоколадним смаком з легкими фруктовими відтінками. Бурбон – це кава високої якості, але середньої врожайності. У менших кількостях у Руанді вирощують катурру, катуаї, харрар. Кава з Руанди має різноманітні дескриптори: вишня, виноград, лайм, шоколад, персик, слива, чорна смородина та багато іншого. Але найпоширеніший профіль можна описати нотами молочного шоколаду, червоних солодких ягід та квітів.
Фермери та їхні результати
Фермери в Руанді об’єднуються в кооперативи. Так їм зручніше перевозити свою каву на станції обробки, простіше торгуватися та легше контролювати процес вирощування та збору ягід. Кооперативи вигідні та станціям обробки: зручніше закуповувати більші обсяги зерна в одного представника кооперативу, ніж по кілька кілограмів у сотні фермерів. Уряд стимулює фермерів створювати кооперативи не лише заради економічного розвитку, а й задля зміцнення спільності руандійців.
Середні розміри ферм у Руанді – від <1 до 4 гектарів. Деякі фермери мають цілі плантації, а інші – сади з 10-20 деревами. Тому одні здають по тонні ягід за сезон, а інші – по 25-30 кг.
Переважна кількість фермерів у Руанді – жінки. Після геноциду 1994 року більшість чоловіків були мертві, сиділи у в’язницях або жили у вигнанні як біженці. Тому кавову індустрію в Руанді відновлювали жінки.
Ось найбільші кооперативи в Руанді:
- Sholi – заснований 2008 року, розташований у районі Муханга. За рік виробляють близько 2 560 мішків кави вагою по 60 кілограмів. У кооперативі працюють 387 фермерів, майже половина з них – жінки.
- Kopakama-Ejo Heza – виробляє каву з 1998 року, розташований у районі Руциро. Кооператив налічує 687 фермерів, 262 з них – жінки. Кожен фермер має в середньому 762 кавових дерева. Річний обсяг виробництва – близько 3 200 мішків кави на рік.
- Kopakaki-Dutegure – виробляє каву з 2007 року, розташований у районі Каронги. Кооператив налічує 1184 учасники, на кожного фермера в середньому припадає по 380 дерев на ділянках в 0,15 гектар. За рік виробляють близько 100 тонн кави.
- Abakundakawa – асоціація жінок Хінгакава. Кооператив розташований у Гакенці, тут працюють 360 фермерів. Виробляють 1-2 контейнери кави на рік (в один транспортний контейнер входять 300-320 мішків по 60 кілограмів).
Молодь Руанди не зацікавлена у вирощуванні кави та виїжджає з сільських районів у місто. Вся справа в заробітках. У середньому фермер виробляє одну тонну кави за тримісячний сезон збирання врожаю. За це він отримає 220 000 руандійських франків, або 240 доларів. Середній прожитковий мінімум для місцевих сімей становить 219 000 руандійських франків. Таким чином, за три місяці виробники заробляють трохи більше третини того, що середній руандієць заробляє за місяць.
Рівень виробництва, внутрішнього споживання та експорту
За рік у Руанді виробляють від 20 000 до 22 000 тонн кави. Країна не має виходу до моря, тому більша частина кави з Руанди прямує до Кенії, а вже звідти зерно розходиться по всьому світу.
Руанда відправляє на експорт практично всю вироблену каву, бо самі жителі її не п’ють. Можливо, це пов’язано з минулим країни, коли колоністи змушували місцевих жителів вирощувати кавові дерева. Ще одна проблема – якість та вартість. На внутрішній ринок іде найгірше зерно. При цьому кілограм обсмаженої кави в руандійському супермаркеті коштує втричі більше, ніж сума, яку фермер отримує за кілограм кавових ягід. Уряд Руанди намагається змінити ситуацію та налагодити внутрішній ринок збуту.
Хоча обсяги виробництва за останні кілька років впали, дохід від експорту кави в Руанді зростає з року в рік. У 2017 році він склав 64 мільйони доларів, а у 2018 році – 69 мільйонів доларів. Основні ринки експорту – США, Європа та Азія.
Кавова індустрія в Руанді пройшла складний шлях. Якщо раніше акцент робився на кількість, зараз країна вкладає величезні зусилля в якість виробленої кави. Незважаючи на серйозні проблеми, з якими стикається галузь, Руанда – виробник з величезним потенціалом.