Виробництво кави у світі: які країни займають лідируючі позиції

Розповідаємо про країни, які лідирують у виробництві кави, та історичні передумови для цього.

1 місце — Бразилія — 3 612 000 тонн на рік

Вперше каву в Бразилію завезли у 18 столітті. Довгий час її вирощували для споживання всередині країни, але наприкінці 19 століття через шкідників, що масово знищили плантації в країнах Південно-Східної Азії, розпочався експорт бразильської кави, і Бразилія стала найбільшим постачальником кави в Європу та Америку.

До 1950 року економіка Бразилії сильно залежала від експорту кави, тому країну постійно долали кризи. Обсяги виробництва перевищували попит, тому в 1906 році ціна на каву наблизилася майже до нуля.

Масштаби виробництва скорочувалися: у 1929 році Бразилія виробляла 80% усієї світової кави, а до 1975 року ця цифра знизилася до 33%. Проте Бразилія все ж зберегла перше місце серед постачальників кави.

Особливості ландшафту та розвинута економіка зробили Бразилію лідером у виробництві кави. Кавові плантації розташовані на рівнинах, що дозволяє механізувати збір врожаю. А завдяки сухому клімату каву обробляють недорогим способом — натуральним.

На цей час у Бразилії виробляють 80% арабіки та 20% робусти.

2 місце — В’єтнам — 1 794 000 тонн на рік

До В’єтнаму перші кавові дерева завезли у 19 столітті.

У другій половині 20 століття В’єтнам охопила війна, тому каву в цей час ніхто не вирощував. Після закінчення війни в 1970-х роках уряд В’єтнаму ухвалив рішення вивести виробництво кави на провідні галузі економіки країни. З’явилися нові кавові плантації, а разом із ними — багато робочих місць. Але все ж виробництво кави було обмежене через урядові обмеження підприємництва.

У 1986 році, коли приватне виробництво знову дозволили, стався справжній кавовий бум.

Наприкінці 1970-х років у Східній Німеччині сталося кавова криза як наслідок Другої світової війни. У 1980 та 1986 роках Східна Німеччина та В’єтнам підписали 2 договори. На їх основі Східна Німеччина надала необхідне обладнання, збільшила площу кавових плантацій, побудувала гідроелектростанцію, житло, лікарні та магазини для 10 000 людей. В обмін Східна Німеччина мала отримувати половину врожаю кави протягом наступних 20 років.

В’єтнаму вдалося збільшити виробництво кави. У 1990-х роках він вперше зайняв друге місце за виробництвом кави у світі. Великі обсяги експорту досягаються завдяки низькій ціні на продукт та дешевій робочій силі.

На цей час у В’єтнамі виробляють 5% арабіки та 95% робусти.

3 місце — Колумбія — 870 000 тонн на рік

У Колумбії почали вирощувати каву на початку 18 століття.

Протягом кількох десятиліть колумбійці змогли створити великі плантації. У країні з’явилася кавова індустрія. Однак наприкінці 19 століття внутрішні політичні конфлікти та Тисячоденна війна дестабілізувала економіку країни та призвели до закриття кавових плантацій.

Після закінчення війни колумбійські родини знову стали будувати ферми. Це заповнило прогалину в кавовій індустрії. У 1927 році було створено Національну федерацію виробників кави, щоб забезпечити захист невеликих ферм від війн та політичних потрясінь. Також ця організація суворо контролює якість кави на місцях виробництва та перед відправленням на експорт.

Протягом 20 століття колумбійські кавові ферми збільшили виробництво та експорт продукту. Але початок 21 століття не був прихильним до індустрії: спалахи кавової іржі та зміни клімату завдали важких втрат виробництву кави. Тоді колумбійське кавове виробництво поступилося другим місцем В’єтнаму та зайняло третє.

У 2007 році було зареєстровано торгову марку «Колумбійська кава», яка застосовується тільки до зерен, вирощених на території країни. А регіон вирощування кавових дерев віднесено до культурної спадщини ЮНЕСКО.

На цей час у Колумбії виробляють 100% арабіки. До країни офіційно заборонено ввезення робусти, щоб не зіпсувати результати багаторічної селекції щодо створення унікальних сортів арабіки.

4 місце — Індонезія — 666 000 тонн на рік

У середині 17 століття в Індонезію завезли кавові дерева.

Індонезія швидко стала одним з лідерів у вирощуванні кави, її експортували по всьому світу. Але через 150 років на островах зникли багато плантацій, крім тих, що знаходилися вище 1000 м над рівнем моря. Кавова іржа знищила всі дерева. У 19 столітті голландці спробували висаджувати ліберіку, проте наприкінці століття повторна епідемія грибка знищила посадки.

Після Другої світової війни індонезійці завезли з Африки дерева робусти й змогли відновити плантації. Водночас на старих плантаціях знову висадили дерева арабіки.

До складу Індонезії входить понад 18 000 островів різної величини. Робусту культивують переважно на Балі, Флоресі, Яві, Суматрі, Сулавесі. Арабіку — на островах Ява, Суматра, Сулавесі.

На цей час в Індонезії виробляють 10% арабіки та 90% робусти.

Що впливає на виробництво кави та градацію країн

Не тільки географія та клімат відіграють важливу роль у виробництві кави. Війни, що обрушувалися на деякі країни, та економічні обставини теж мали значення.

Останні 10 років Бразилія, В’єтнам, Колумбія та Індонезія стабільно лідирують у виробництві кави. За 5 місце змагаються Гондурас та Ефіопія.