Історія найпопулярнішого пристрою для приготування фільтр-кави
Краплинні кавоварки — найпростіший і бюджетний спосіб приготування фільтр-кави. Завдяки зручності у використанні, цей тип кавоварок відомий у всьому світі. Наприклад, опитування NCA у США у 2018 році показало, що у 63% опитаних є домашня краплинна кавоварка.
Але перш ніж з’явилися сучасні автоматичні краплинні кавоварки, які є в будинках і кав’ярнях, цей метод приготування кави пройшов довгий шлях.
В основі краплинної кавоварки — принцип фільтрації
Традиційний метод приготування кави полягав у кип’ятінні подрібнених обсмажених зерен. Процес тривав до тих пір, поки вода не перетворювалася на насичену смако-ароматичними речовинами рідину. Іноді це займало кілька годин. Бажання спростити приготування кави привело до появи нових методів і пристосувань.
Так з’явилися перші краплинні кавоварки, що працюють за принципом фільтрації. Вода нагрівається в бойлері, у вигляді пари потрапляє у фільтр, конденсується і краплями стікає на каву. Далі вона просочується через шар меленої кави під дією сили тяжіння та екстрагує смако-ароматичні речовини з кави.
Пристрої змінювалися і вдосконалювалися, але принцип залишався незмінним.
Французькі винахідники та попередники краплинної кавоварки
У 1710 році у Франції з’явився перший кавовий пакетик. Тканинний мішечок з меленою кавою поміщали в чайник і заливали киплячою водою. Така кава заварювалася до тих пір, поки напій не ставав досить насиченим.
Майже через сто років, у 1800 році, паризький архієпископ Жан-Батіст де Беллуа винайшов пристрій для приготування кави, в основі якого лежав принцип фільтрації. Роль фільтра виконувало порцелянове або металеве ситечко, в яке викладали шар меленої кави. У випадку з кавовим пакетиком вода проходила через каву багато разів — напій виходив гірким і переекстрагованим. В пристрої де Беллуа вода проходила через каву лише один раз, і готовий напій під дією сили тяжіння каплями стікав у чашку.
У 1827 році паризький жестянщик, на прізвище Моріц винайшов перекидну кавоварку. Кавоварка складалася з фільтра з кавою, ємності для води знизу та ємності для готового напою зверху. У нижню ємність заливали воду, потім кавоварку нагрівали та перевертали. Вода просочувалася через фільтр з кавою і стікала в другу ємність.*Британський граф, американський фермер і перколятор**
У 1825 році було винайдено новий пристрій для приготування кави — перколятор. Назва походить від англійського «percolate» — просочуватися.
Автором перколятора став британець Бенджамін Томпсон, граф Румфорд. Цей пристрій багато в чому повторював винахід де Беллуа — згодом це визнав навіть сам граф. У перколяторі Томпсона вода просочувалася через шар кави і екстрагувала смако-ароматичні речовини, а готовий напій стікав у ємність.
Перколятор був запатентований у 1889 році — власником патенту став американський фермер Ханс Гудріч. Цей пристрій відрізнявся від винаходу Томпсона наявністю трубки в центрі. Вода нагрівалася в нижній ємності, підійматися по трубці в верхню і розподілялася по шару меленої кави. Проходячи через каву, вода знову спускалася в нижню ємність, і процес повторювався.
Головний недолік перколятора полягав у тому, що ємність для води була поєднана з ємністю для готового напою, тому вода проходила через каву необмежену кількість разів. В результаті контролювати екстракцію було практично неможливо, і кава могла вийти гіркою. Саме цей недолік став основою для переломного моменту в житті однієї німецької домогосподарки та всієї кавової індустрії.
Німецька домогосподарка і перший фільтр для кави
У 1908 році німецька домогосподарка Амалія Огюст Мелітта Бенц придумала новий спосіб приготування кави. Їй абсолютно не подобався смак кави з перколятора та частинки меленої кави, які залишалися в чашці. Вона шукала спосіб відділити кавову гущу від напою і виготовила фільтр з промокального паперу зі шкільного зошита сина. Амалія поклала фільтр з кавою в латунну ємність з отвором знизу, через який міг стікати готовий напій.
Отриманий смак був не таким гірким, як у кави з перколятора, а сам напій не містив кавових частинок. У червні 1908 року Амалія отримала патент на свій винахід і заснувала компанію з виробництва фільтрів для кави Melitta.
У другій половині 20-го століття два шкільних товариші Маротта і Глейзер поєднали механізм краплинної кавоварки де Беллуа і фільтр, винайдений Амалією.
У краплинній кавоварці з металевим ситечком кава готувалася досить довго — потрібно було постійно прочищати ситечко, і в каві все одно залишалися сліди кавової гущі.
Друзі придумали більш простий спосіб — автоматичну краплинну систему, яка нагріває воду і розбризкує на шар меленої кави, поміщеної в паперовий фільтр. Вода просочується через каву, і готовий напій по краплі стікає в скляну ємність, у якій постійно підтримується висока температура.
Для реалізації ідеї Маротта і Глейзер почали співпрацю з інженерами, і в 1972 році з’явилася перша автоматична краплинна кавоварка під назвою Mr. Coffee. Це був миттєвий успіх і великий прогрес у популяризації краплинного методу.
Сучасні краплинні кавоварки
Відмінність сучасних краплинних кавоварок — у більш стабільній температурі та рівномірному розподілі води, що потрапляє на каву. А професійні пристрої цього класу дозволяють регулювати час і температуру заварювання. Але в основі залишається той самий принцип фільтрації та краплинний метод, який більш як два століття потому винайшов паризький архієпископ.